Василь-Яків Григорович Капустинський «Яків»
- Військове звання: Солдат
- Підрозділ: 95 ОДШБр Збройних сил України
- Посада: Стрілец-помічник гранатометника
- Державне вшанування: Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно); почесний громадянин міста Тернополя (2023, посмертно);
Життєпис
Василь-Яків Капустинський народився 1 січня 1998 року в селі Білий Потік, нині Білобожницької громади Чортківського району Тернопільської области України.
Навчався у Ридодубівській ЗОШ І-ІІ ступенів, Чортківському фаховому коледжі економіки та підприємництва, був головою студради коледжу. Брав участь у виставах народного аматорського театру ім. Панаса Карабіневича. Продовжив навчання на соціально-гуманітарному факультеті Західноукраїнського національного університету (2022)., отримавши диплом бакалавра за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності», закінчив магістратуру за спеціальністю «Соціальна робота та соціальна політика» (2022). Був членом студентської ради, неодноразово виступав у головній ролі в університетських виставах.
Василь, або ж Друг «Яків», долучився до МНК у 2017 році. У 2019 став Дійсним Членом МНК та обіймав посаду Голови Секретаріату Тернопільського осередку, а вже у 2021 році став Головою Тернопільського осередку та був обраний до складу Центрального Проводу МНК. Був комендантом вишкільного табору «Лисоня ім. Івана Гавдиди» і багаторазовим учасником та курінним всеукраїнської теренової гри «Гурби-Антонівці».
Як голова Тернопільського обласного осередку Молодіжного Націоналістичного Конгресу організовував патріотичні вишкільні табори «Відвага», «Повстанська Ватра», екстремальну мандрівку «Заповіт», освітні семінари «Курс вільних людей», «Школа українського лицаря», в яких взяли участь сотні молодих хлопців та дівчат з усіх куточків України і згодом долучилися до громадського життя.
В 2019 році Василь брав участь в молодіжному таборі-джемборі “Повстанська Ватра”, що проводився в місті Уніж.
Василь — один із найсвітліших молодіжних активістів Тернопільщини, яскравий представник сучасного українського націоналістичного руху. Він щиро вірив у велике майбутнє Української Самостійної Соборної Держави, щоденно працював над її розбудовою через свою професійну та громадську діяльність. Зараз замість нього говорять його вчинки та зроблені справи.
Наприкінці 2022 року долучився до Сил Оборони у складі 95 ОДШБр, яка перебувала на Лиманському напрямку. За багаторічну діяльність та внесок у розвиток організації, а також за боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу отримав статус Почесного члена МНК.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року активно долучився у волонтерську діяльність та з першого дня не полишав спроб мобілізуватися до війська для захисту нашої держави. Проте, у зв'язку із тим, що навчався і був призовного віку, не міг бути мобілізованим. Тому самостійно пішов у місцевий РТЦК та СП, де зголосився на контрактну службу у Збройних силах України.
Після проходження базової підготовки був направлений у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду, яка перебувала на Лиманському напрямку. Службу проходив на посаді стрільця-помічника гранатометника, проте навіть в умовах війська проявляв лідерські якості та виконував функції командира групи при виконанні бойових завдань. Загинув 2 лютого 2023 року в місті Кремінна на Луганщині.