Максим Олександрович Кривцов «Далі»

• Військове звання: Молодший сержант
• Посада: Кулеметник
• Державне вшанування: Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (22 серпня 2025, посмертно); Орден «За заслуги» III ступеня (22 січня 2024, посмертно); Медалі «Захиснику Вітчизни», «За сприяння Збройним Силам України»; Відзнаки «За участь в антитерористичній операції», «За оборону України», «Доброволець АТО»; Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест»; Хрест Заслуги (17 січня 2024, посмертно);

А від того, як усе раніше потоплене українське виринає сьогодні на поверхню, у мене перехоплює дихання. Івасюк, «Смерічка», народний одяг, забуті фільми… Водночас мені лячно, щоб знову не сталося зворотного процесу – відкату назад, як це було після 90-х

Життєпис

Народився 22 січня 1990 року в Рівному. Його батько був продавцем преси, мати — шкільним бібліотекарем. Навчався в Рівненських загальноосвітніх школах № 23 та № 28. Орієнтовно 10 років займався плаванням. Закінчив технікум технологій і дизайну міста Рівного за спеціальністю «Виробництво нетканих текстильних матеріалів».

2014 року закінчив Київський національний університет технологій та дизайну, де вивчав проєктування взуття та шкіряних виробів. Працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів, продавцем-консультантом, помічником майстра ательє, фотографом та SMM-ником проєкту «Строкаті єноти».

Учасник Революції гідності. Від 2014 — на фронті як доброволець; учасник АТО/ООС. Брав участь у бойових діях у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» (2014—2015), згодом — старший кулеметник у Бригаді швидкого реагування Національної гвардії України (2016—2019). Після демобілізації: контент-менеджер Центру реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» та копірайтер Veteran Hub.

З початком широкомасштабного російського вторгнення знову вступив до лав Збройних сил України. Служив кулеметником в ССО. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Херсонщину, Луганщину і Донеччину.

Разом з Максимом 7 січня 2024 року загинув і його рудий кіт, якому він присвятив вірш. 11 січня відбулося прощання з військовим у Михайлівському Золотоверхому соборі, а потім на Майдані Незалежності в Києві. Похований 12 січня в рідному місті Рівне на Алеї Героїв кладовища «Нове» («Молодіжне»).

Вірші писав з підліткового віку. Друкувався в збірках із творами інших авторів — «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?». Захоплювався фотографуванням.

Максим Кривцов є оператором двох короткометражних фільмів «Перемир'я» та «Буду повертатись», що були зняті в Пісках Донецької області у 2015 році. Також Максим з'являється в епізоді документального фільму Романа Любого «Зошит війни».