Глобальний занепад. Як помирають інститути та економіки
Пропозиції наших партнерів
Характеристики
- Автор Ніл Ферґюсон
- Тип товару Книга
- Палітурка тверда
- Мова українська
- Рік видання 2020
- Кількість сторінок 144
- Перекладачі Катерина Диса
- Розмір 140 х 210 мм
- Оригінальна назва The Great Degeneration: How Institutions Decay and Economies Die by Niall Ferguson
- Видавництво Наш Формат
- ISBN 978-617-7863-33-4
- Пропозиції Передзамовлення
- Аґенція правовласника The Wylie Agency (UK) LTD
- Показати всі характеристики
Опис книги
Від автора бестселерів «Цивілізація», «Еволюція грошей», «Площі та вежі».
Тема видання
Історія, політекономія, економічна теорія.
Про книгу «Глобальний занепад. Як помирають інститути та економіки» Ніла Ферґюсона
Фортуна економічної історії постійно змінює прихильність. Хороші інститути погіршуються, а погані стають кращими, західні економіки впадають у дедалі більшу кризу, тоді як східні — набирають обертів. У цій книжці британський історик Ніл Ферґюсон розглядає причини застою у країнах по обидва боки Атлантики та робить спробу відповісти на питання «Що саме пішло не так у сучасному західному світі?» .
Кому сподобається книжка
Широкому колу читачів, всім, хто хоче зрозуміти, чому Захід переживає стагнацію і не лише економічну.
Книгу «Глобальний занепад» варто придбати. Чому?
Як державний борг став способом, у який старше покоління живе за кошт молодих і ще ненароджених? Чому сучасне викривлене регулювання лише збільшує крихкість системи? Як юристи, що могли б стати революціонерами, перетворюються на паразитів? Та чому сучасне громадянське суспільство — це межа між інтересами корпорацій та держави? Ніл Ферґюсон розглядає ключові компоненти нашої цивілізації та роздумує, які наслідки може мати виродження інститутів й економічна стагнація західних країн.
Про Ніла Ферґюсона
Ніл Ферґюсон — титулований британський історик, журналіст, старший науковий співробітник Гарвардського і Стенфордського університетів, запрошений професор Університету Цінхуа в Пекіні. Автор 15 книжок, зокрема бестселерів «Цивілізація», «Еволюція грошей», «Площі та вежі», «Імперія» (видані в «Нашому Форматі»). Ферґюсон веде щотижневу колонку для Sunday Times, за яку на British Press Awards 2018 року його було названо «Колумністом року».
Інші книжки автора
- «Цивілізація. Як Захід став успішним» Ніл Ферґюсон, «Наш формат», 2017 рік
- «Еволюція грошей. Фінансова історія світу» Ніл Ферґюсон, «Наш формат», 2017 рік
- «Площі та вежі. Соціальні зв’язки від масонів до фейсбуку» Ніл Ферґюсон, «Наш формат», 2018 рік
- «Імперія. Як Британія вплинула на сучасний світ» Ніл Ферґюсон, «Наш формат», 2020 рік
Відгуки
Відчуваєш полегшення, коли натрапляєш на цивілізовану книжку про політичну економію. Приємно читати таку інформативну працю.
Financial Times
На думку Ферґюсона, у глобалізованому мережевому світі з посиленням урбаністичних процесів і послабленням міжнародного порядку й надалі зростатиме загроза пандемій, примножуватимуться соціальні вибухи та корупційні режими. Проте нагальна проблема криється у відсутності великих проектів, спрямованих на майбутнє з урахуванням його єдності з минулим.
Тарас Лютий, філософ, письменник
Кращі цитати з книги «Глобальний занепад» Ніла Ферґюсона
Про хороші і погані інститути
Одна із загадок історії нового часу в тому, що успішні суспільства (на зразок Англії XVIII століття) мали такі інститути, які більшість наших сучасників засудила б. Навіть вікторіанці, озираючись назад на часи Ганноверської династії, вважали їх неймовірно корумпованими. І ще у 1850-х роках Чарльз Дікенс висміював верховенство права в Англії, а не захоплювався ним. Ба більше, історичний підхід виявляє одну річ, на яку часто не звертають уваги. Звісно, бажано, щоб суспільства з поганими інститутами отримували кращі інститути. Але одночасно із цим розгортається і підступніший процес, коли хороші інститути в деяких країнах погіршуються.
Про «верховенство юристів»
Американці учергове можуть гордо вихвалятися тим, що їхня система запровадила орієнтир для всього світу: Сполучені Штати були верховенством права. Але те, що ми бачимо сьогодні, — це верховенство юристів, і це вже дещо інше. Те, що юристи надміру представлені у Конгресі США, — аж ніяк не збіг. Частка сенаторів-юристів нижча за їхню пікову присутність (51 %) на початку 1970-х років, але їх усе ще 37 %. Аналогічно, юристів у Палаті представників уже не 43 %, як на початку 1960-х, а 24 % — це все одно значно більше, ніж відповідний показник у Палаті громад (14 %).