Уніж

Кузня Уніж, Територія форматності, Мекка українського волонтерства, Місто сонця, Перша українська союзівка, Реформаціякемп — ​ця локація має чимало назв.

Уніж — ​маленьке село на кордоні Тернопільщини і Франківщини. Саме тут, у мальовничому Дністровському каньйоні, командою «Нашого Формату» та спільнотоюоднодумців, що сповідують цінності «Реформації», 2008 року був започаткований проєкт створення своїми руками унікальної локації. Володимир В’ятрович, Ярина Ясиневич, Руслан Забілий, Владислав Кириченко, Олександр Положинський, Валерій Чоботар, Андрій Когут та десятки інших громадських активістів збиралися на волонтерки в Унежі, щоб на місці напівзруйнованих стаєнь і бузинового лісу постав сучасний кампус, що одночасно може прийняти до 200 людей на табори, вишколи, семінари.

Наріжною ідеєю «Кузні», назву якої вигадав Володимир В’ятрович, було виховання прийдешнього покоління спроможних патріотів, що змінять Україну на краще завдяки спільним активностям молоді й лідерів громадської думки. Обов’язковою умовою таборування для молодіжних організацій стала волонтерська робота задля розбудови локації. Вдень — ​волонтерка, ввечері — ​ватра та гутірки з лідерами громадської думки, з якими щойно копали траншеї та мурували фундаменти.

У «Кузні» таборували МНК і ФРІ, «Пласт» і СУМ, БУР і «Відсіч», саме під одну з ватр Унежу Положинський з Чоботарем переконували актив «Відсічі», що наступна революція не буде веселим Майданом 2004-го і треба готуватися до структурованого спротиву, крові та війни.

За 15 років у «Кузні» відбулося багато знакових культурних подій: фестивалі «АртПоле», «Український Формат», «Реформація-Фест». На сцені Унежу виступали «Перкалаба», «Карна», «Брем Стокер», «Тінь Сонця», «Вій», «Kozak System», «Тартак», «От Вінта», Сашко Лірник, «Рутенія», «Абздольц».

Волонтерами/гостями/спікерами «Кузні» були Богдан Гаврилишин, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Брати Капранови, Ірма Вітовська та ще десятки лідерів громадської думки.

Завдяки багаторічній історії розбудови «Кузні» стали можливими десятки вишкільних, патріотичних таборів, жива комунікація проукраїнських спільнот, синергія проєктів, фестивалі, конференції та тренінги тих, хто вірить у майбутнє України. «Кузня» — ​один з наріжних фундаментних блоків Української Реформації.

До початку повномасштабного вторгнення, в «Кузні» двічі на рік відбувались традиційні мегаволонтерки, на яких ми спільно працювали над покращенням локації, спілкувались, вичавлювали яблучний сік і варили плов та шурпу з унізьких баранів. По завершенню війни ми сподіваємось відновити цю традицію! Навесні 2014 року відбулася мілітарна волонтерка з військово-тактичним вишколом. Учасники вишколу пішли на фронт гідно підготовленими. На жаль, не всі з них повертаються з війни. Ми обов'язково збудуємо меморіал на честь тих волонтерів «Кузні», що віддали життя на захист України у війні з Росією.